Україна – держава європейська (до
Дня Європи)
Практично кожна держава
світу прагне не ізолюватися від інших
держав у світовому співтоваристві. Більш того, кожна держава прагне встановити
тісну економічну, гуманітарну, безпекову співпрацю з іншими державами, особливо
з близькими їй історично, ментально, духовно, і обов’язково на рівноправних
началах. Такі прагнення з часом можуть перейти у створення союзів держав.
Яскравим прикладом створення такого союзу може бути утворення Європейського
Союзу.
Україна – держава європейська. Першим письмовим свідченням
зв’язків України-Русі з Європою є договір 907-911рр., укладений з Візантією
після походу Олега на Царгород. Україна-Русь виступає в ньому як держава, що не
поступається своєю культурою перед Візантією, що має політичну організацію,
устійнене право (згадується "закон... язика нашего”, "закон руский”). Значення
цього договору ширше, ніж свідчення про культуру тільки України: це – перший
документ, в якому східні слов’яни виходять на історичний кін, як рівноправні з
греками. Історичні хроніки свідчать про стосунки княгині Ольги з цісарем
Оттоном Великим. На її прохання до Києва у 961 році прибув за дорученням цісаря
єпископ Адальберт, та заснувати кафедру йому на той час не вдалося. До наших
часів дійшов опис перебування княгині Ольги в Царгороді Константина
Порфірородного у вересні 957 року. Походи князя Святослава змусили багато
держав Європи підтримувати стосунки з Руссю, його ім’я гриміло по всій Східній
Європі та Західній Азії. Святослав був політичним діячем, який брав участь у
великих подіях на сході Європи. Однак, у справах України він грав скоріше
негативну роль, і мали рацію бояри, які закидали йому, що, шукаючи чужих
земель, він нехтував своїми. Коротке правління Ярополка, сина Святослава, було
дуже важливим з огляду на посилення зв’язків із Західною Європою. У 973 році
його посли з великими дарами були на соймі у Кведлінбурзі, де перебував Оттон
І. У 979 році до Києва прибуло посольство з Риму від папи Бенедикта VІІ. Це було перше посольство на Русь з Риму.
Багатий скарб, знайдений у Чорній могилі на Чернігівщині і
датований Х століттям, мав мистецькі витвори, виготовлені на Україні. Чеський
археолог І.Схраніл відзначає вплив цих ювелірних виробів на речі, знайдені у
Чехії у Желеніцах; цей вплив мав місце і у речах, знайдених у Ресевіцах,
Мельнику, Жаложе, Перемосте у Моравії. В ризниці собору св. Марка в Італії
знаходиться чудової роботи тарілка, яку Ольга подарувала Констянтину Порфірородному.
Володимир як мудрий правитель розумів велику роль
христианізації для всіх держав Європи, її об’єднуючу роль, і тому він ввів
християнство в Україні-Русі, провівши обряд хрещення. Перед цим він сам прийняв
хрещення і взяв за дружину сестру візантійських цісарів Ганну.
Прийняття християнства включало Україну в лоно православної
Східної Церкви, яка, подолавши різні єресі, у Х-ХІ століттях являла собою міцну,
єдину, оновлену Церкву.
Прийняття християнства посилило зв’язки із Заходом, що їх
започаткувала Ольга. Посилилися зв’язки Києва з Римськими папами Іваном ХV та Сильвестром ІІ, який був відомим вченим, учителем
цісаря Оттона ІІІ, мати якого, Теофано, вдова Оттона ІІ, була сестрою дружини
Володимира Ганни. Приймав Володимир послів від угорського та чеського королів.
Останній відомий акт взаємовідносин Володимира з папою – це проїзд через Київ
до печенігів і назад у 1006-1007 роках єпископа Бруно з Кверфурту, родича
цісаря Генріха ІІ.
Володимир, християнин і володар християнської держави, став
у ряді найвидатніших володарів Європи. Літопис згадує, що він мав "любов” з
"околними князі...с Болеславом Лядським, и с Стефаном Угорським, и с Андріхом
Чеським”. Така ж "любов” була між ним і скандинавськими володарями. Олаф
Трігвісон, майбутній король Норвегії, був другом Володимира і деякий час жив у
нього, про що оповідають саги.
Своїх дітей Володимир одружив з членами родин
західноєвропейських володарів. Старший син Святополк був одружений з дочкою
польського князя Болеслава Хороброго, Ярослав – з дочкою короля Швеції Олафа
Інгігердою-Іриною, дочка Премислава була одружена з угорським королем
Лядиславом Лисим, друга – з чеським королем Болеславом Рудим, третя дочка
Марія-Доброніга – з королем Польщі Казіміром-Обновителем. Шлюб Володимира з
Ганною зв’язав його не лише з візантійськими, а і з німецькими цісарями.
Ярослав Мудрий у внутрішній і зовнішній
політиці поглиблював те, що зробив Володимир. Ярослав мав широкі стосунки з
Німеччиною, зокрема з цісарями Генріхом ІІ та Генріхом ІІІ, зі Скандинавією, з
Угорщиною. Багато відомостей збереглося про шлюб дочки Ярослава Анни з королем
Франції Генріхом І у 1049 чи 1050 році.
Наявність висококультурних людей, що зібрав
навколо себе Ярослав, дала право М.Грушевському писати про першу "Академію
Наук” часів Ярослава. Вияв їх колективної праці відчувається, зокрема, в
укладанні "Руської Правди” – першої збірки законів. Уривки з неї приватного
характеру все ж свідчать про кодифікаційну працю. Ярославова доба
характеризується надзвичайним піднесенням мистецтва. Храм св. Софії був
справжнім музеєм, що міг би бути
поставлений в ряду найвизначніших мистецьких пам’яток Європи ХІ століття.
Впливи візантійського, вірменського і романського мистецтва Західної
Європи з’єдналися тут в одне нове,
неповторне, що творив український народ і що й досі дивує своєю красою. Св.
Софія не була єдиним такого роду твором: залишилися рештки інших київських
церков, недобудований храм Спаса у Чернігові, є інформація про храми у
Переяславі та інших містах.
Володимир, який прийшов до влади після смерті Ярополка,
творив колосальну державу – найбільшу своїми розмірами у цілій Європі, з
централізованою владою князя, з міцними твердинями, славну своїми державу –
найбільшу своїми розмірами у цілій Європі, з централізованою владою князя, з
міцними твердинями, славну своїми багатствами, зв’язану торговельними та
дипломатичними стосунками з усім культурним світом того часу.
Доба
Ярослава Мудрого була найбільшою вершиною розквіту України-Русі. Після його
смерті почався розклад української держави.
Татаро-монгольське
іго не змогло знищити усталені зв’язки України-Русі і Європи. Посол папи
Інокентія ІV де Плано-Карпіні у 1245 році
писав, що з ним до Києва їхали купці з Царгороду, Польщі, Австрії, Франції,
Генуї, Пізи, Венеції.
У вирі
європейського життя перебувала Україна і за доби Богдана Хмельницького. Гетьман
мав стосунки з багатьма європейськими державами. Одну з перших коаліцій він
уклав ще до Віленського миру. До неї входили Швеція, Брандербург, Семигород,
Молдавія та Литва. Метою коаліції був розділ Польщі, де Україні діставалися
землі, залюднені українцями. Ці плани зруйнувала Данія, яка під впливом Австрії
оголосила війну Швеції. Богдан Хмельницький своїм адміністративним талантом
зумів розбурхане повстанське море, під час постійної війни, перетворити в міцну
державу, зі стрункою системою адміністрації, з хистом лавірувати між ворожими
сусідами і вивести Україну з того ярма, яке намагалася накласти Москва. Богдан
Хмельницький спромігся перетворити "повстання рабів”, як називали українську
революцію поляки, на міцну державу, з якою шукали союзу та зв’язків великі
держави, а з маленького козацького міста Чигирина зробити осередок Східної
Європи, де зустрічалися дипломати різних держав. Не Москва, а Чигирин став
центром політичного життя Європи. Богдана Хмельницького порівнювали з
Кромвелем, але була між ними велика різниця: Кромвель мав стару державу з
налагодженою адміністрацією, армією, Хмельницький – розбурхану повстанням масу
людей з протилежними інтересами та бажаннями. Богдан Хмельницький визначив
шляхи, якими йшла Україна протягом 60 років незалежного життя – і на них треба
шукати дороговказів Мазепи.
Іван
Мазепа на час обрання його гетьманом був найпопулярнішою особою у Гетьманщині.
Тоді він мав 50 років і був людиною з величезним життєвим та політичним
досвідом, здобутим довголітньою участю в управлінні Україною під булавою двох
видатних гетьманів: Дорошенка та Самойловича. Крім того, значно поширило його
кругозір перебування у Західній Європі, зокрема у Франції часів Мазаріні. Війна
Московії зі Швецією на території України у разі перемоги будь-кого з
супротивників несла Україні повне знищення державності, тому Іван Мазепа і
уклав союз зі Швецією. На жаль, результат був негативний.
Утворення
у 20-х роках ХХ століття Української Народної Республіки знов ввело Україну у
бурхливе на той час море європейської політики. На жаль, тоді незалежна
Українська Держава не відбулася. Однак
незалежна Українська держава відбулася у 1991 році, вона визнана світовим
співтовариством. Нині вона прагне вступити до Європейського Союзу.
Україна
– держава європейська. І справа навіть не в тому, що географічний центр Європи
знаходиться в Україні, на Закарпатті. З Європою нас поєднують спільні цінності,
однакове світосприйняття. Коли ми зможемо підняти у суспільстві рівень
духовності і моральності, досягти європейських стандартів життя – вступ до ЄС
стане суто формальною процедурою.
Як
зазначено у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України,
Україна буде продовжувати взаємодію з НАТО, реалізовувати спільні проекти з
країнами ОБСЄ, ОДКБ, іншими регіональними безпековими структурами. Україна і
надалі буде брати активну участь в миротворчій діяльності ООН. Вже понад рік
Україна реалізовує якісно новий зовнішньополітичний курс, в основу якого
покладена концепція національного прагматизму. Фундаментальною складовою
концепції національного прагматизму є стратегія європейської інтеграції
України. Сьогодні Україна веде активний переговорний процес щодо Угоди про
асоціацію. Підписання цієї Угоди створить передумови для повноцінної інтеграції
України у європейський економічний, соціальний, культурний та правовий
простори. Вже у цьому році ми прагнемо шляхом компромісу усунути розбіжності в
позиціях і вийти на остаточне підписання Угоди про асоціацію та створення Зони
вільної торгівлі. У 2010 році Україна та ЄС зробили якісний крок уперед у сфері
безвізового діалогу. В ході Саміту Україна - ЄС було оголошено про надання
Україні Плану дій з лібералізації візового режиму. Для подальшого просування до
безвізового режиму з ЄС у 2011 році Україна має виконати ряд технічних завдань,
зокрема, у сферах безпеки документів, міграції, охорони громадського порядку.
Отже, європейський шлях України визначено.
|
